Вiдправити коментар (повiдомлення) X Iм`я(нiк): введiть iм`я (нiк), пiд яким Ви бажаєте вiдправляти коментарi Пароль: Заголовок: Основний текст: Код захисту*:

Державна політика   Україна чакає на національний консенсус, а не на удосконалену конституцію Андрій Ігнатов, 11/11/2007 06:18 Україні потрібні консенсусні ради, а не конституційна асамблея.

Справжній лідер - не шукач консенсусу,

а розбудовник консенсусу.

Мартін Лютер Кінг молодший.

Після невдалої спроби відмінити зміни до конституції 2004 року, у суспільстві гаряче почала обговорюватися тема удосконалення конституції, щоб краще задовольнити побажання різних гілок державної влади. Механізмом удосконалення конституції було виборане скликання репрезентативного орану - конституційної асамблеї -, яка б скалдалася або з предствників уряду, парламенту і неурядових організацій (пропозиція Українського центру розвитку, голова Анатолій Пінчук), з представників регіонів на основі мажоритарного предствництва (пропозиція н.д. Тараса Стецьківа), або у кілька етапів поєднуючи різноманітні підходи (коментар «Центру політико-правових реформ», голова Ігор Коліушко).

У всіх пропозиціях є розрахунок на те, що розумні люди зберуться, добре попрацюють, і вироблять ідеальне рішення. Президент України Віктор Ющенко підписався під ідеєю, і доручив створити проект нової конституції до середини 2008 року. Як виразив ідею конституційного зібрання один з дописувачів сайту «Лайвжурнал»:

Але прийняття нової конституції не допоможе більше ефективній роботі держави Україна. Якби це було б не так, то політичні і інші суспільні сили по всьому політичному спектру вже виробили б спільні пропозиції, і питання запровадження змін було б технічним. Однак, частини нашого суспільства мають різні рецепти для кращого урядування і навіть різні нормативні уявлення щодо ролі державних установ в житті суспільства. Тому, просте складання очікувань політичних і громадських груп лише ще раз підтвердить, що в суспільстві існують різні підходи до вирішення суспільних проблем.

Більше того, частини суспльства уже визначили шлях, яким на їхню думку країна має іти. Це знайшло відображення у програмах кандидатів в президенти 2004 року, програмах партій на виборах 2006 року, і в програмах партій на виборах 2007 року. Позиції вже визначені. Пропорційне преставництво - відбулося. Баланс інтересів посеред держаних інститутів - існує.

Немає консенсусу щодо шляхів впровадження заходів для вирішення найважливіших проблем України, а значить - немає можливості впровадити програмі завдання будь-якої з політичних та громадських сил.

Традиційний підхід улагодження поглядів - громадські слухання. Президентські слухання, громадські колегії, громадські ради - різновиди громадських слухань. Суть їх полягає в тому, що до роботи запрошуються всі, хто має зацікавленість, і організатори слухань беруть до уваги думку кожного з учасників. Беруть до уваги, але не мають обов'язку змінювати правила, закони, або практику відносин між держаними установами, приватними компаніями і групами громадян. Такий, традиційний, підхід був впроваджений в Україні починаючи з 2004 року зі створення громадських рад при міністерствах.

До речі, такі ради не запрошували до участі всіх зацікавлених громадян, але тільки предстваників попередньо відібраних «експертних організацій»,  дозволяючи опонтам вказувати на непрозорий спосіб організації цих слухань.  Наприклад, на «Президентські слухання» організатор - Секретаріат президента - запрошував тільки відомих особистей, а не всіх громадян, що підкреслило не демократичний характер влади, а продовження процесів феодалізації суспільства, де одним відводиться функція бути лояльними до різних вимірів «еліти», іншим - виконувати роль різноманітних «еліт». Ефективність застосування громадянських слухань аналізує Євген Бистрицький у статті «Передчуття громадянського суспільства» у газеті «Дзеркало тижня» №48(671).

Інший спосіб знаходження порозуміння був примінений у США у 1970-ті міністром праці Джоном Т. Данлопом. Це - організація форумів, до участі в яких запрошувалися предствники уряду, профспілок і компаній, щоб виробити спільні рішення щодо взаємодії між урядом, бізнесом і трудовими спілками. Форуми являли собою домовленість щодо серій громадських слухань, в результаті яких учасники виробляли легальний контракт - домовленість між всіма сторонами. Кожна сесія форуму потребувала роботи висококваліфікованого модератора, який би міг організувати роботу так, щоб кожна пропозиція була розглянута форумом у прозорий і неупереджений спосіб. Форуми були дуже успішними, або вони являли собою постійний, а не тимчасовий, ad hoc, механізм знаходження порозуміння.

Ще один спосіб знаходження порозуміння - це застосування моделей побудови консенсусу. Таких моделей існує багато. Одим з різновидів моделей побудови консенсусу є модель, що практикуєтсья Інститутом побудови консенсусу (ІПК), який очолює професор Масачусетського технологічного інституту Лоренс Сасскінд. Цей підхід успішно вживається при переговорах щодо використання землі в американських містах, побудови дамби на річці Ніл та знаходження порозуміння між видобувними компаніями і місцевими мешканцями у нігерійському штаті Дельта.

Така модель побудови консенсусу передбачає низку прозорих кроків:

1. До переговорів запрошується всі, хто має окрему думку.
2. Організатори переговорів наймають «безпартійного» професійного модератора.
3. Записуютсья і згруповуються всі альтернативні бачення.
4. Учасників групи запрошують прорейтингувати альтернативні бачення, визначені в пункті (3).
5. Результати рейтингування представляютсья кожному учанику переговорів одночасно.
6. Після представлення рейтингу учасники переговорів можуть відкоригувати свої рейтинги.
7. Модератор призначає по одному представнику на кожну проблему, і, таким чином, форумє нову групу, щоб знайти консенсус.
8. Нова група шукає консенсус по всіх питаннях «пакетом». Якщо є недовольні, то їм пропонуєтсья «компенсація» у вигляді поступки в іншій області.
9. Вся нова група має підписатися під кінцевим документом, або констатується, що конценсусу не досягнуто.
10. Чек на оплату роботи модератора підписують всі учасники переговорів; якщо всі учасники не підпишуться, то модератор не отримає винагороду за свої зусилля.

Подібним чином представники груп інтересів в Україні могли б знайти консенсус по цілому колу питань, включно з питанням покращення ефективності роботи державних установ.

Коли проблеми чітко окрелені - як в українському випадку -, то нормотворення не принесе вирішення конфліктів. Їх принесуть тільки переговори щодо знаходження спільних позицій між учасниками, які мають окреслено різні погляди.

Українські виборці оцінюють ефективність держаних установ не тілкьи мірою того, наскліьки ці державні установи не втручаються в бізнес і приватне життя, але також тим, наскільки спроможною держава є у виконанні поставлених перед нею цілей. Якщо гілки влади не матимуть консесусу щодо найважливіших проблем сучасності, то держава не буде спроможна виконати багато, а нормотворчість, в тому числі у вигляді спроб удосконалення конституції, - не вирішить проблеми взаємодії гілок влади.

Джерела:

Malcolm S. Salter, John T. Dunlop, Industrial Governance and Corporate Performance, HBS case, 9-390-032.

Consensus Building Institute, http://www.cbuilding.org/
Т.Стецьків. "Радник президента України Тарас Стецьків: Народ примусить Верховну Раду ухвалити нову Конституцію", газета "Дело", http://delo.ua/news/communication/comments/info-22035.html
Лайвжурнал, http://victor-chumak.livejournal.com/18766.html
Євген Бистрицький, Передчуття громадянського суспільства, Дзеркало Тижня, №42(671), http://www.dt.ua/1000/1550/61107/




Фрагмент картини харківського художника Івана Репіна "Запоріжці пишуть листа турецькому султану"